Fake Plastic Trees

двоє селян верталися поночі автомобілем додому й у світлі фар побачили на узбіччі скалічене в дтп щеня. селяни зупинилися, підібрали цуцика, відвезли його до ветеринара, той наклав псові шви, взув у гіпс, вколов що треба й дав цілющих таблеток. пес почав жити разом з селянами й приносити їм радість. він оклигав, підріс і став охороняти двір. задня лапка була трохи скалічена, але бігати йому не заважала.

якось до селян у гості завітав сивий мудрець із міста, програміст. селяни повели діда в ліс на прогулянку й взяли з собою собаку. коли переходили автобан, один із селян насварився на пса, що той неуважно поводить себе на проїжджій частині, ніби знову хоче потрапити в дтп. "Здавалося би мав боятися машин, бо в дитинстві його збила машина й він мало не здох край дороги", - поділився селянин з дідом своїми міркуваннями. На що старець відповів: "Машина його збила, але ж машина його й підібрала".

(решту часу всі четверо йшли мовчки, обдумуючи сказане)

газета "Час Галичини". Заголовний матеріал в одному з недавніх номерів.

http://www.chas.cv.ua/27_08/1.html

Велкам ту наше весілля бай Юля Сердюкова!

http://yuliaserdyukova.com/karpyaky/

http://yutopia.livejournal.com/35191.html

сидить пізно вночі крилата потвора біля інтернету і конспектує свої крилаті вислови

"За свое освобождение она поблагодарила Бога и выразила признательность спецназу"

з нетерпінням чекаю олімпійських ігор у китаї, щоб рахувати, з якою частотою українські змі вживатимуть слово "піднебесна"

треба буде сходить на виставку ікон олександра турчинова

перемога росіян над голландцями - це практичні заняття для українців на тему "как прекратить беспокоиться и полюбить Россию".
але в півфіналі я все ж вболіватиму за Іспанію, бо не хочу третьої світової війни.

якщо є ще якісь унилі особі, які читають цей декадентський журнальчішко, то може комусь пригодить ся така інформація.

є вакансія головного редаткора корпоративного журналу великої корпорації з відомим ім'ям (на жаль, не вповноважений називати це гучне ім'я у своєму ницому блозі). зараз цю вакансію обіймаю я, але хочу знайти собі заміну у зв'язку з особистими мотивами.
журнал інформаційно-розважального плану. інформаційна частина - з ухилом у економічний бік. Інші теми - подорожі, інтерв'ю, автомобілі, мобільні телефони й цифрова техніка тощо. Цільова аудиторія - середній і малий бізнес. Умови праці - більш ніж комфортні, офіс на Подолі, класний молодий колектив.
Від кандидата потрібен редакторський досвід, грамотна українська і російська, БАЖАННЯ працювати. ініціативність, креативність вітаються.
з/п за результатами с/б

усі запитання: oleg.karpyak@atamedia.com.ua

я анлийский бы выучил только за то, что им разгаваривал Картман. Эрик Картман.

белые танки, белые танки
тайны вечной любви...

«Существует лишь два типа людей, которым светит надежда: человек, почувствовавший прикосновение Бога и тянущийся к нему, а также скептик или самоуверенный атеист. Но что касается описателей религий и подражателей свободной мысли, то это мертвые души, которые следуют за смертью, называя её жизнью».

«Разве из того, что добрые гибнут, а злые живут и торжествуют, следует, что Бог зол? Я не вижу в этом логики. Я должен вначале убедиться, что смерть и падение — зло. Порой я думаю, что моменты их прихода являются для нас в высшей степени благостными. А мы, оглупленные своими страстями и чувствами, убеждены, что они приносят зло, так как не угодны и не по нраву нам».

«Люди все ещё влюблены в печаль: когда они видят кого-то, кто гораздо выше печали и радости, они проклинают его и кричат: „О, ты бесчувственный!“ Поэтому Христос все ещё висит на кресте в Иерусалиме»

Шри Ауробиндо

там де вчора буяли парки
сьогодні буяють гідропарки!

глеб жиглов і володя шарапов
не зря не зря не зря

мати мера з прізвищем
пилипишин

слово "я" абсурдне у своїй суті. його не мало б існувати в жодній з людських мов, але воно чомусь усе-таки існує, підтверджуючи цим неусвідомлену шизофренічну природу переважної більшості людей.і ця роздвоєна природа закладена в мову. кожен раз, коли людина вимовляє "я", вона неусвідомлено роздвоюється на суб"єкта (того хто говорить) і об"єкта (того, про кого йде мова). якби об"єкт і суб"єкт співпадали, не потрібне було б ніяке "я".

Саша, накачаний бутиратом, їде додому (http://fishki.net/comment.php?id=34065) "Саша едет домой" - каже він про себе, чітко усвідомлюючи свою роздвоєність і не обманюючи нікого. "Я їду додому" - це вже обман.
бутират, ось що нам потрібно. бутират.

там де є дві паралельні прямі (рейки), там має бути й поїзд, що з"єднує їх. бо в іншому разі вони б не могли сказати щось одна одній, заіржавіли б, а шпали під ними потріскалися б від ненужності. ой, скільки я знаю таких от іржавих рейок. без усяких "б". а все тому, що нема поїзда.
про це завжди треба говорити подробно і з повною сміливістю. і писати про це треба подробно і відважно, піднявши голову й дивлячись прямо поперед себе, щоб показати семафорам-цензорам, що не боїшся їх (навіть якщо насправді боїшся).
поїзда нам треба, поїзда.

Apocalypse is near.
Go first class!

- прикинь, у Наталі вночі хлопчик народився!
- кльово, а що за хлопчик?

коли я колупаюся в носі чи вусі, то сам собі стаю схожий на Партію регіонів